Загальні відомості. Трансформатором називається статичне, тобто без частин, що рухаються, електромагнітний пристрій, призначений для перетворення одних значень параметрів змінних напруг і струму в інші значення тієї ж частоти. Трансформатор має не менш двох электрически ізольованих (за винятком автотрансформатора) обмоток із загальним магнітним потоком.

Для посилення індуктивного зв'язку й зниження впливу вихрових струмів у більшості трансформаторів обмотки розміщаються на муздрамтеатрі, зібраному з аркушів електротехнічної сталі. Обмотка трансформатора, підключена до джерела (приймачу) енергії, називається первинної (вторинної). Відповідно всі величини, що ставляться до первинного (вторинної) обмотці, називаються первинними (вторинними) і їхні літерні позначення мають індекс.

Якщо первинна напруга U, трансформатора менше (більше) вторинного U2, то трансформатор називається підвищувальної (понижувальним). За значенням напруги розрізняють обмотку вищої напруги (ВН) і обмотку нижчої напруги (НН). Розрізняють однофазні (для ланцюгів однофазного струму) і трифазні (для трифазних ланцюгів) трансформатори. У трифазного трансформатора первинною або вторинною обмоткою називають відповідно сукупності трьох фазних обмоток однієї напруги.

На щитку трансформатора зазначені номінальні значення повної потужності, напруг - вищих і нижчого, струмів, частоти, а також число фаз і схема їхньої сполуки. Для трансформаторів великої потужності можуть бути зазначені додаткові характеристики режиму роботи (тривалий або короткочасний), спосіб охолодження й ін. Трансформатори потужністю до 1 000 У. А використовуються в пристроях промислової електроніки для харчування электрически ізольованих частин ланцюга.

Трансформатори потужністю більше 10 кВ. А називаються силовими. Їх застосовують в електроенергетиці для економічної передачі електричної енергії від трифазних генераторів з лінійною напругою 6,3-38,5 кВ по лініях електропередачі з лінійною напругою до 750 кВ і розподілу між приймачами з лінійною напругою від 11 кВ і нижче.